Цьогоріч виповнюється 75 років з часу створення Української повстанської армії, символічним днем заснування якої є 14 жовтня 1942 року. В лютому сотня УПА під командуванням 35-річного Григорія Перегі...

Цьогоріч виповнюється 75 років з часу створення Української повстанської армії, символічним днем заснування якої є 14 жовтня 1942 року. В лютому сотня УПА під командуванням 35-річного Григорія Перегіняка дала перший бій – це була атака на нацистський гарнізон містечка Володимирець на Волині.
 

УПА стала відповіддю на жорстоку окупаційну політику, що змусила українців організуватися у збройні підрозділи, котрі стали частинами Української повстанської армії. Армії, через яку пройшло понад сто тисяч осіб, за участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона людей.

Українська Повстанча Армія, скорочено УПА, – це українська військова формація під час Другої світової війни, основною базою оперативних дій якої була територія Західної України, але вона була також активною в центральних областях України та в Польщі. Її відділи рейдували в Білорусь, Чехословаччину та Румунію. Метою УПА було створити українську самостійну соборну державу, i для здійснення цього вона від 1942 року боролася спочатку з гiтлерiвсько-нацистським, а опісля від 1944 до 1949 року із сталiнсько-комуністичним режимом. Офіційною датою народження УПА є 14 жовтня 1942 року.

Період найбільш запеклих боїв з окупантами припадає на 1944 рік. Найбільший бій відбувся 24 квітня 1944 року коло села Гурби на Волині, де п'ять тисяч вояків з "УПА-Пiвдень" та "УПА-Пiвнiч" були оточені військами НКВД у силі 30 тисяч. Після жорстокого цілоденного бою загони УПА під оперативним командуванням майора Миколи Свистуна – "Ясеня" – вночі пробилися із оточення. Один із останніх більших боїв проти німців відбувся 9 липня 1944 року на горі Лопата в горах Карпатах, де один курінь із Групи "Говерля" під командою Василя Андрусяка – "Різуна" – впродовж цілого дня успішно відбивав атаки двох німецьких дивізій. 30 вересня 1944 року під Уневом на Львівщині відбувся один із перших більших боїв на терені УПА-Захід із військами НКВД, в якому загін УПА під командою Дмитра Карпенка –"Яструба" – успішно відбив 22 наступи бригади НКВД із танками. Сотник Д. Карпенко був першим старшиною УПА, який одержав найвище військове відзначення за хоробрість – Золотий Хрест Бойової Заслуги 1-ї кляси.

УПА було військом, до якого зголошувалися і в якому служили українці різних політичних переконань та люди різних національностей. Там були ветерани Армії УНР і УГА, ветерани різних чужинських армій, члени ОУН С. Бандери, члени ОУН полк. А. Мельника, лікарі-євреї та вояки не українці з 13-ти національностей, але переважаючою більшістю вояків була сільська молодь західних областей без партійної приналежності чи попередньої військової служби. Власне тому можна сказати, що УПА була народною армією, в якій міг служити кожен, хто хотів боротися за Україну під гаслом "Воля народам – воля людині".

Згідно із рішенням УГВР у роках 1946-1949 відбувалася планова демобілізація бойових відділів УПА і перехід старшин і підстаршин УПА до "сітки", яка в цьому часі почала називатися "Збройне підпілля". Найдовше воювали частини "УПА-Захід" під командою полковника Василя Сидора – "Шелеста", зокрема кадрові сотні Карпатської Групи "Говерля" під командою майора Миколи Твердохліба – "Грома", які проводили оперативні дії в карпатському просторі ще влітку 1949 року. Восени 1949 року були розформовані ці останні військові відділи, вояки і старшини яких включилися у ряди Збройного підпілля і продовжували організовану боротьбу методами підпілля до 1954 року і далі.